“Неможливе для одного стає можливим для багатьох.”
Ф. В. Раффайзен
Сьогодні на проблеми в енергетиці не нарікає хіба що лінивий. Хтось говорить, що тарифи, зависокі, хтось – вказує на зловживання монополістів своїм становищем на ринку, ще хтось – жаліється на урядову політику. Багатьом здається, що ситуація може бути вирішена лише “згори” – на урядовому/президентському та інших рівнях. Проте, відповіддю на значну кількість енергетичних проблем в Україні може стати самоорганізація людей у енергетичні кооперативи.
Що таке енергетичний кооператив?
Визначення енергетичного кооперативу дуже просте. Це кооператив, що дозволяє громадянам забезпечувати свої потреби (як індивідуальні, так і спільні), пов’язані із споживанням енергії. І такі потреби можуть бути найрізноманітнішими – серед найпростіших прикладів, для чого можуть створюватись кооперативи можна навести такі:
- забезпечення себе електроенергією, теплом, паливом (гуртова закупівля дрів, пелет, бензину)
- надання послуг, пов’язаних із енергоефективністю (закупівля послуг енергоаудиторів, послуг з утеплення житла чи об’єктів)
- виробництво електроенергії практично із будь-яких джерел енергії
- виробництво тепла (як для членів кооперативу окремо, так і в проектах створення систем опалення для окремих вулиць чи районів у селах та містах)
- фінансування придбання членами кооперативу енергетичних установок (котлів, акумуляторів, сонячних батарей і т.д.)
Варто зазначити, що це лише найпростіші приклади моделей енергетичних кооперативів. Насправді, їх є набагато більше. Так, у Німеччині існує кооператив “Друзі Прокона”, який займається управлінням проектами із девелопменту у сфері відновлюваних джерел енергії (про нього ми розкажемо у наступних статтях), в США сотні кооперативів забезпечують електроенергією сільські території та володіють значними мережами розподілу та генеруючими потужностями. Проте, повернімось до України та місцевих можливостей.
Найпростіший приклад енергетичного кооперативу в українських умовах – це кілька господарів, які об’єднались для того, щоб купити спільнокоштом щеподробилку. Цей простий пристрій коштує, починаючи від 25 000 гривень, проте далеко не кожен господар в Україні може дозволити собі його придбати. Та й простоювати така щеподробилка буде у індивідуального власника 90% часу.
Але, поєднання фінансових зусиль невеликої мікрогромади надає відчутні переваги усім її членам. Щепа прекрасно горить в котлах, а кожен із членів кооперативу може використати щеподробилку, щоб забезпечити себе щепою на опалювальний сезон. Крім того, щеподробилка дозволяє перетворювати на паливо практично будь-які залишки дерева, котрі раніше стали б сміттям. При сучасній ціні газу та інших енергоносіїв, така спільна інвестиція членів кооперативу у щеподробилку – більш, ніж виправдана і окуповується буквально за один сезон.
Така модель – це лише початок. Енергетичні кооперативи можуть виробляти брикети/пелети, вирощувати енергетичну вербу, будувати біогазові та сонячні електростанції. Українське законодавство має ряд проблем, що створюють обмеження для розвитку енергетичних кооперативів, проте вже сьогодні можливості для застосування кооперативної моделі в енергетиці вражають.
Навіщо нам енергетичні кооперативи?
Саме тут варто згадати слова одного із засновників кооперативного руху в Німеччині – Фрідріха Вільгельма Раффайзена, котрі ми цитували на початку цієї статті. І справді, кооператив дозволяє консолідувати ресурси і спрямувати їх на вирішення спільних енергетичних проблем. Вони дозволяють вирішувати проблеми, котрі не під силу одній людині, оскільки в неї замало ресурсів. Проте, зберіть докупи ресурси хоча б 10 таких людей – і побачите, що разом вони можуть вирішувати суттєво більші за масштабом проблеми ніж раніше.
Енергетичні кооперативи дозволяють українцям забезпечувати велику кількість власних потреб, пов’язаних із енергією без взаємодії із державою, не чекаючи чергової постанови НКРЕКП, уряду чи доброї волі монополістів. Довіра та спільна дія дозволяють забезпечити себе паливом, отримати гуртові знижки на утеплення чи енергетичне обладнання, налагодити спільне виробництво енергії чи енергоресурсів (наприклад, пелет чи брекетів).
Загалом, модель роботи енергетичних кооперативів обмежується лише фантазією тих, хто їх створює та українським законодавством. Попри проблеми із останнім вже сьогодні їх створення має потенціал вивести сотні тисяч українців із стану енергетичної бідності та забезпечити надійним постачанням місцевих енергетичних ресурсів.
Світові практики
Енергетичний кооператив – важливий учасник енергетичних ринків розвинутих країн. Один із перших прикладів цього – Німеччина. У країні, котра швидкими темпами рухається від викопної та атомної енергетики до все ширшого використання відновлюваних джерел енергії, працюють більше 700 активних енергетичних кооперативів. Вони створені з найрізноманітнішими цілями. Певно, найбільше серед них тих, які поєднують фінансові ресурси громадян для того, щоб скористатись можливістю заробити на “зеленому тарифі”. Це створило ситуацію, за якої в 2012 році приватні домогосподарства та енергокооперативи володіли 47% встановлених потужностей у відновлюваній енергетиці Німеччини.
Енергетичні кооперативи стали однією із рушійних сил німецького енергетичного переходу (Energiewende) і дозволили залучити до зеленої економіки мільярди євро від звичайних громадян Німеччини ще тоді, коли німецькі енергетичні гіганти дуже амбівалетно ставились до перспектив відмови від викопного палива.
Енергетичні кооперативи у Німеччині працюють за дуже різними моделями. Крім тих, які заробляють на “зеленому тарифі від сонячної енергії, існують сотні енергокооперативів, що здійснюють забезпечення місцевих жителів теплом, електроенергією, мережевими послугами. Багато із них створені жителями однієї вулиці задля того, щоб влаштувати на ній централізоване опалення із використанням місцевої сировини. Проте є і доволі великі кооперативи, котрі оперують значними потужностями із виробництва електроенергії.
Значної популярності енергетичні кооперативи набули також у Данії, Нідерландах, Швеції, Австралії, Великобританії. Та особливої потужності рух енергетичних кооперативів набрав у США. За даними асоціації енергетичних кооперативів Touchstone, яка налічує 750 членів, енергетичні кооперативи присутні в 46 штатах. Сукупно вони утворюють найбільшу в США енергетичну мережу, забезпечуючи енергією мільйони американців, котрі є їх співвласниками. Більшість із них не мають уявлення про те, що десь в Україні єдиний варіант отримати електроенергію – це приєднатись до мережі обленерго. Історія деяких енергетичних кооперативів тягнеться з 40х, 30х, або навіть 20х років XX століття.
Можливості для України
Енергетичні кооперативи точно не можуть вирішити всіх проблем енергетичного сектору в Україні. Проте, вони можуть стати важливим рішенням для величезної кількості людей та спільнот, великих і малих громад, котрі зможуть без патерналістичного сподівання на державу забезпечувати себе та інших енергетичними ресурсами та створювати нову якість життя.
Енергетичні кооперативи – хороший механізм, що дозволяє перетворити довіру одне до одного у дієвий механізм переходу від занадто централізованої пост-радянської моделі енергетики до більш локалізованої, котра покладається перш за все на місцеві ресурси і створює робочі місця, нові економічні моделі та можливості для мешканців громад.
Чи скористаються цими можливостями українці – залежить лише від нас самих 🙂
